Evidujeme technický problém pri objednávaní kurzov. Na jeho riešení pracujeme.
Táborom k prameňu Ukrajiny
Týždňový pobytový tábor pre 114 ukrajinských detí zavŕšil takmer dvojročný intenzívny Projekt podpory žiakov z Ukrajiny v Bratislave. Od soboty 20. júla do piatku 26. júla 2024 odcestoval zmiešaný slovensko-ukrajinský tím animátorov a odborníkov na Čertov blízko Lazov pri Makyte. Sedem dní plných aktivít, ale najmä stretnutí človeka s človekom, sme realizovali prvý krát minulé leto ako na človeka zameraný tábor, viac v článku Tábory zamerané na človeka.
Inklucentrum tento rok prvý krát zrealizovalo celý tábor vo vlastnej réžii za pomoci finančných príspevkov donorov. Aj keď sme čelili viacerým organizačným výzvam, veríme, že v organizovaní táborov zameraných na inklúziu a podporu detí v ohrození budeme naďalej pokračovať, šíriť tieto princípy a inšpirovať ďalších.
Ako to prebiehalo?
Počas pobytu boli deti rozdelené do 4 skupín podľa veku (zelení, žltí, modrí a červení) s veľkosťou skupinky asi 26 detí. Všetky deti dostali modré alebo žlté šatky ako rýchly poznávací znak. Počasie bolo prekrásne, všetky mraky proste od nás odišli napriek tomu, že predpoveď nám hlásila pršanie počas polovice tábora.
Zdravotne sme zvládli všetko bez problémov, okrem drobných odrenín a vyvrtnutých členkov sme nič vážne neriešili. Významnou časťou tábora bola prítomnosť mladších pomocných ukrajinských animátorov, trvalá psychologická a psychoterapeutická podpora a skvelý tím 14 animátorov. Psychológ a dve skúsené ukrajinské učiteľky pomáhali s celkovým udržiavaním klímy tábora a riešením konfliktov.
Mnohé deti prichádzali s bolesťami hlavy alebo brucha a odchádzali s potrebnou psychosociálnou podporou – mohli sa s niekým porozprávať, kto ich počúval, mal na nich čas a to bolo pre nich ten najúčinnejší liek. Jeden krát sme dokonca pre deti tajne pripravili aj nočnú večeru – chlebíčky so salámou, ktoré sme rozdávali po izbách, čo deti veľmi privítali.
Oáza Ukrajiny na Slovensku
Na chvíľu sa pohraničný kúsok severnej časti Slovenska zmenil na malebnú Ukrajinu so všetkou jej kultúrou. Dokonca aj miestne oblaky vytvárali mapu Ukrajiny, aby vyjadrili solidaritu.
Program
Program tábora bol zameraný na rozvoj kultúrnej a národnej identity detí ako dôležitú súčasť ľudskej identity.
Okrem toho deti spoznávali slovenskú prírodu, precvičovali si slovenčinu, venovali sa viacerým športovým aktivitám, z ktorých si mohli voliť podľa vlastných preferencií. Pre deti boli pripravené tematické krúžky aj celo-táborové aktivity.
Krúžky a workshopy:
Šikovné ruky. Deti vyrábali rôzne ukrajinské produkty, ktoré si mohli vziať so sebou domov.
Kúsok kultúry. V tomto klube sa deti zoznamovali s ukrajinskou kultúrou: divadlom, spevom i tancom.
Čas na šport. Počas tohto krúžku sa deti mohli zabaviť a kvalitne stráviť čas v procese športových hier. Ďalšou aktivitou bola návšteva kúpaliska.
Popoludní každého dňa prebehli aktivity alebo hry pre celý tábor, tu je niekoľko z nich:
Pešia turistika. Túra na horu Kohútka, ktorá sa nachádza v okolí Tábora.
Stanovištia v okolí tábora. Počas tohto podujatia boli pre deti pripravené rôzne stanovištia na pohyb.
Tematický deň Ivana Kupala. Celý deň venovaný téme ukrajinského sviatku a zvykom, ktoré ho sprevádzajú.
Rozlúčka s táborom a diskotéka.
Vďaka viacerým aktivitám, zameraným na prezentáciu ukrajinskej kultúry sa deti aspoň na chvíľu mohli spojiť s krajinou, z ktorej museli za rôznych podmienok aj s rodinami odísť. Spolu s animátormi okrem mnohých hier počas celého tábora realizovali kultúrne a umelecké workshopy zamerané na ukrajinskú kultúru, piesne, ornamenty, kroje i jazyk.
Deti mali možnosť počas celého tábora rozprávať svojou rečou medzi sebou aj s pomocnými animátormi a zároveň si precvičovali slovenčinu so slovenskými animátormi. Bolo úžasné vidieť, ako im táto jazyková zmena nerobí takmer žiaden problém.
Sviatok Ivan Kupala
Ústredný motív programu tábora tvorilo pripomenutie si prastarého slovanského ľudového sviatku Ivan Kupala, ktorý sa kryje so začiatkom letného slnovratu a sviatkom Jána Krstiteľa. Pletenie vencov, stavanie a preskakovanie ohňa, množstvo tancov, ale hlavne pripomienka svetla aj vtedy, keď človek prežíva noc v duši, zjemnili aktívny každodenný program plný hier. Letný slnovrat bol vždy vrcholom najväčšej radosti a požehnania. A skutočne, zanietenosť a spolupráca detí pri príprave vencov, ohňa, scénok, tancov bola plná obrovskej energie dobra.
Tábor Džerelo bol zážitkom, na ktorý sa nezabúda. Atmosféru tábora Vám sprostredkuje zostrih z aktivít.
To oni – deti sú oným „svetlom na temných miestach, keď zhasnú všetky ostatné svetlá.
(J. R. Tolkien).
Psychologická podpora detí a večerné kruhy
Za úspech tábora rovnako ako aktivity, považujeme aj psychosociálnu podporu detí. Stráženie bezpečného priestoru, klímy, v ktorej mohli rásť. Psychológ spolu s dvoma ukrajinskými učiteľkami neustále trávili čas medzi deťmi, boli im k dispozícii na rozhovor, riešenie konfliktu, pomáhali pri adaptácii, zvládaní večerného smútku, ale aj stavov traumatických spomienok.
Deti z Ukrajiny zažili tak veľké a náhle zmeny a straty, strach i neistotu, že sa to postupne prejavovalo aj v tábore, čo z psychologického pohľadu považujeme za liečivý moment. Postupne ako sa cítili bezpečnejšie a uvoľnenejšie, prichádzali rôzne nálady, smútky, niekedy aj paniky, úzkosti, či bôle srdca. Niekedy pomohla mentolová masť či vitamíny, niekedy rozprávanie či počúvanie, inokedy obyčajné uistenie, podpora, pomoc s riešením konfliktu alebo asistencia pri aktivitách. Deti sa uzdravovali vzťahom.
Niekedy pomohla mentolová masť či vitamíny, niekedy rozprávanie či počúvanie, niekedy obyčajné uistenie, podpora, pomoc s riešením konfliktu alebo asistencia pri aktivitách.
Deti zažívali bezpečné prostredie, kde sa mohli hnevať, smútiť a byť sami sebou. Jednoducho do atmosféry patrili deti so všetkým, nielen s nadšením a chuťou sa hrať. Aby mohli deti dobre integrovať zážitky, rozumieť svojmu prežívaniu, každý večer prebiehali tzv. večerné kruhy ako obdoba ranných kruhov v školách, ale s dlhším trvaním. Deti sa tak pred spánkom naladili, ukotvili a vzájomne prepojili. Vždy sme krátko zhodnotili uplynulý deň a povedali, ako sa kto má, za čo je vďačný alebo čo mu ostáva v pamäti.
Večer bol venovaný večerným kruhom – obdobou ranných kruhov. Zhodnotili sme, kto sa ako v ten deň mal. To deťom pomohlo k regulácii a pripraviť sa na spánok.
A keďže sme nezabudli ani na potreby rodičov, na záver každého dňa sme všetkým rodičom e-mailom poslali aktuálne fotky, krátku správu a reflexiu daného dňa. Mohli sa tak každý večer s nami spojiť so zážitkami a počuť infošky zo dňa, dôležité momenty, či situácie, ktoré sme riešili nenásilnou komunikáciou.
Starší tínedžeri pomocnými animátormi
V Inklucentre už celý rok organizujeme TEEN KLUB zameraný na podporu ukrajinských tínedžerov, ktorí sa zúčastnili prvého tábora pre deti z Ukrajiny v roku 2023. Mladší animátori si celý rok budovali cennú komunitu starších detí pod vedením hlavnej vedúcej Viktórii Antoniuk.
Deväť statočných tak pomáhalo pri skupinkách, jedle, tancoch, aktivitách, vo vlaku pri presunoch, večierke, proste všade. Nikde nechýbali a vytvárali most medzi deťmi a animátormi. Nadchli najstaršie deti v tábore, že aj oni chcú budúci rok ísť robiť pomocníkov. Zapojenie mladších animátorov bolo neoceniteľným darom, deti si ich obľúbili, počúvali ich a animátorom veľmi pomohli, aby mohli lepšie manažovať tábor.
Skúsení animátori zaúčali pomocných animátorov z TEEN KLUBU. Preniesli tak na nich okrem potrebných zručností aj zanietenie pre túto prácu. Možno sa už čoskoro aj z nich stanú skutoční animátori.
Viac ako len tábor
Tábor rozhodne nemal byť a ani nebol len ďalšou voľnočasovou aktivitou na vyplnenie nudy počas prázdnin. Bol to vzácny čas stretnutí, komunity a priateľstiev, ktoré sa iba začali. Bol to čas na návrat k prerušenej identite detí z Ukrajiny. Ich osobnosť zažila veľa strát a počas 7 dní mohli opäť byť tak trochu doma. Ukrajina bola zrazu priamo v srdci Slovenska. Stala sa jej súčasťou. A deti tak mohli objaviť ešte hlbší princíp ľudskosti, ktorý nepozná hranice národov.
Iba vďačnosť dokáže vyjadriť, čo sme prežili. A sme tak nadšení, že už teraz plánujeme zorganizovať ďalší budúcoročný tábor zameraný na podporu inklúzie a na človeka. A možno sa nabudúce k ukrajinským deťom pridajú aj slovenské deti. Jedna naša animátorka nám po skončení tábora napísala, ako išla v Dúbravke do obchodu a videla na lúke hlúčik ukrajinských detí. Boli to naše deti. Päť detí z rôznych častí Bratislavy, ktoré sa pred tým nepoznali vymenili si čísla a stretli sa.
Pre deti pripravujeme od septembra pokračovanie teen klubu, otvorenie terapeutických skupín pre deti s traumou a európsky projekt dúfame, že od septembra spustíme aj komplexnejšiu a systémovú jazykovú podporu v jazykových centrách i priamo v 5 školách, taktiež zastrešenie psychologickej podpory pre celú BA v rámci CPP a metodickú podporu Inklucentra. Ideme ďalej.
V trvalo udržateľnom rozvoji. V priateľstve…
Reakcie rodičov a detí na tábor:
„Som vám nesmierne vďačná za vašu prácu s deťmi. Deti sa vrátili z tábora úplne šťastné. Ďakujem krásne. Úprimne dúfam, že deti budú môcť stále navštevovať váš úžasný tábor.“
„Dobré ráno, ďakujem vám všetkým za skvelú spoločnosť. Od včerajšej noci sa im ústa nezatvorili. Noví priatelia, stretnutia atď. V zásade zostáva už len jedna otázka – kedy bude tábor aj pre nás mamy? Som pripravená tancovať, chodiť na túry, hrať karty a rozprávať sa…:)“
„Ešte raz sa chcem poďakovať za večerné listy. Myslím si, že účasť psychológa sa pre moju dcéru stala dôležitou podporou. Som vďačná aj za milé slová o našich deťoch a Ukrajincoch vôbec. Teraz osobne nemám veľa miest, kde cítim podporu, takže aj toto je pre mňa veľmi dôležité.“
„Sme veľmi vďační za nádhernú dovolenku pre deti, moja dcéra nechcela ísť domov a prvá otázka bola: Kedy je ďalší tábor?“
„Pre Nasťu to bol prvý tábor. Veľmi sa jej páčil. Dostala veľa nových zážitkov. Ďakujem za fotky a videá. Za dennú reportáž o tom, ako prebiehal deň. Za pozornosť a komunikáciu. 🙏🏻“
———– „Veľmi sa mi páčilo hrať futbal, plávať v bazéne, chodiť na túry, sviatok Ivana Kupala, všetko sa mi páčilo a našiel som si tu veľa kamarátov. Niekedy sa mi aj nechcelo ísť hrať s animátormi, ale len sme sa začali hrať, na všetko som zabudol.“ (chlapec, 11. r.)
„Bol to skvelý tábor, bolo tam veľa zábavy, jedlo bolo výborné. Animátori boli veľmi dobrí. Bola tam turistika v lese, bol tam bazén. Na poslednej diskotéke som si aj poplakala, bola tam veľmi super spoločnosť.“ (dievča, 14. r.)
„Veľmi sa mi páčil sviatok Ivana Kupalu, a keď sa chlapi prezliekli za ženy, bolo to super. Ďakujem vám všetkým, ďakujem za zážitok.
„V tomto tábore som si našla veľa priateľov a známych. Niekedy sa mi nechcelo ísť hrať s animátormi, ale len sme sa začali hrať, na všetko som zabudla.“
„Páčili sa mi animátori a hry. A najviac sa mi páčila turistika, hry vo vode. Páčili sa mi aj sviatok Ivana Kupala, kde som si našla kamarátov.“
„Páčilo sa mi: sviatok“ Ivana Kupala „,hry, turistika, večerné diskotéky.“
„Bol to skvelý tábor, bolo tam veľa zábavy, jedlo bolo výborné. Animátori boli veľmi dobrí. Bola tam turistika v les, bol tam bazén. Na poslednej diskotéke som si aj poplakala, bola tam veľmi super spoločnosť.“
Článok pripravil Viktor Križo a kolektív z tábora
Clánok si môžete prečítať aj v ukrajinčine:
Табір до витоків України
Тижневий табір для 114 українських дітей завершив майже дворічний інтенсивний проект підтримки братиславських школярів з України. https://inklucentrum.sk/podpora-ziakov-z-ukrajiny/ З суботи 20 липня по п’ятницю 26 липня 2024 року змішана словацько-українська команда аніматорів та експертів подорожувала до Чертова біля Лазів поблизу Макити. Сім днів, сповнених активностей, та особливої атмосфери зустрічей між дітьми , були вперше реалізовані як людиноцентричний табір (більше про це у статті https://inklucentrum.sk/tabory-zamerane-na-cloveka/
Інклюцентр вперше реалізував повністю власний табір, хоча є ще багато над чим працювати, ми віримо, що будемо продовжувати організовувати подібні табори для підтримки дітей з групи ризику.
Діти були розділені на 4 групи відповідно до віку (зелені, жовті, сині та червоні) з кількістю близько 26 дітей у кожній групі . Всі діти отримали сині або жовті шарфики ( бандани ) для швидкого розпізнавання.
Погода була прекрасною, всі хмари просто відійшли від нас, незважаючи на прогноз, який передбачав дощ на половину днів нашого перебування у таборі . Дощ йшов всього 15 хвилин вдень і один раз вночі. Зі здоров’ям все обійшлося без проблем, окрім невеликих подряпин і розтягнення зв’язок на ногах, нічого серйозного не сталося. Особливістю табору була присутність молодих українських аніматорів, постійна психологічна та психотерапевтична допомога та чудова команда з 14 аніматорів. Психолог і двоє досвідчених українських педагогів допомагали підтримувати загальний клімат у таборі, вирішувати конфлікти. Багато дітей підходило до педагогів за пігулкою або засобом від головного болю чи болю в животі, а поверталося з психосоціальною підтримкою, якої вони потребували – вони мали можливість поговорити з кимось, хто їх вислухав, мав для них час, і це було для них найефективнішими ліками. Одного разу вчителі навіть таємно приготували для дітей пізню вечерю:) бутерброди з салямі і роздали їх по кімнатах, що дуже сподобалося дітям.
Оазис України в Словаччині
На деякий час прикордонний куточок північної частини Словаччини перетворився на мальовничу Україну з усією її культурою. Навіть місцеві хмари на знак солідарності створили карту України. Програма табору була зосереджена на розвитку культурної та національної ідентичності дітей як важливої частини їхньої людської ідентичності. Це повернуло їх на деякий час у країну, з якої вони змушені були тікати , щоб відчути почуття дому, безпеки. На додаток до багатьох ігор та заходів протягом усього табору, аніматори щодня проводили культурно-мистецькі майстер-класи, зосереджуючись на українській культурі, піснях, орнаментах, національному одязі та мові. Протягом усього табору діти могли розмовляти рідною мовою, але в той же час вони розмовляли словацькою зі словацькими аніматорами. Діти без проблем спілкувалися обома мовами.
Центральною подією табору було святкування давнього слов’янського народного свята Івана Купала, яке збігається з початком літнього сонцестояння і святом Іоанна Хрестителя. Плетіння вінків, розведення та розпалювання вогнищ, безліч танців, але найголовніше – нагадування про світло навіть тоді, коли в душі панує ніч. Літнє сонцестояння завжди було піком найбільшої радості та благословення. І дійсно, співпраця дітей у підготовці вінків, ватри, сценок, танців була сповнена величезною енергією добра. Саме вони – українські діти – є „світлом у темряві, поки не згаснуть усі інші вогні“ (Дж. Р. Р. Толкін).
Психологічна підтримка дітей
Половиною успіху табору, а також активностей, була психологічна підтримка дітей. Збереження безпечного простору, клімату, в якому вони могли б розвиватися. Табірний психолог і психотерапевт разом з двома українськими вчителями постійно проводили час серед дітей, вони були доступні для розмови, вирішення конфліктів, допомагали з адаптацією, справлялися з вечірнім смутком, а також з травматичними станами. Діти з України пережили настільки великі і раптові зміни і втрати, страхи і невпевненість, що це поступово проявилося в таборі. І це дуже добре. Поступово, коли вони відчували себе безпечніше і розслабленіше, приходили різні настрої, смуток, іноді паніка, тривога або душевний біль. Іноді допомагала м’ятна мазь , іноді розмова або вислуховування, іноді просте заспокоєння, підтримка, допомога у вирішенні конфліктів або допомога і підтримка під час активіт. Діти зцілювалися через стосунки. Вони відчували безпечне середовище, де можна було злитися, сумувати і бути собою. Діти просто належали цьому середовищу всім, а не лише своїм ентузіазмом і бажанням грати. Для того, щоб діти могли добре інтегрувати отриманий досвід, осмислити його, щовечора проводилися „вечірні кола“, схожі на ранкові кола в школах, але з більшою тривалістю. Таким чином діти налаштовувалися на сон ,заспокоювалися , закріплювалися і налагоджували зв’язок один з одним перед сном. Ми завжди коротко оцінювали день і говорили як вони прожили його , за що вони вдячні або що залишилося в їхній пам’яті. А наприкінці кожного дня всі батьки отримували поштою фотографії та короткий звіт. Таким чином, щовечора вони могли зв’язатися з нами і поділитися своїм досвідом, почути інформацію про день, важливі моменти або виховні ситуації, які ми вирішили за допомогою ненасильницького спілкування.
Старші підлітки були помічниками аніматорів
Вже цілий рік в Інклюцентрі працює підлітковий клуб, спрямований на підтримку українських підлітків, які були у таборі для дітей з України минулого року. Молодші аніматори цілий рік будували цінну спільноту старших дітей під керівництвом провідного аніматора Вікторії Антонюк. Тож дев’ятеро сміливців допомагали аніматорам з групами, з харчуванням, танцями, заняттями, в поїзді під час переїздів, на вечірках, просто скрізь. Вони ніколи не були відсутніми і створювали місток між дітьми та аніматорами. Вони так захопили найстарших дітей у таборі, що вони теж захотіли поїхати наступного року, щоб бути помічниками аніматорів . Залучення молодших аніматорів було безцінним подарунком, діти полюбили їх, слухали їх, і вони дуже допомагали аніматорам краще керувати табором.
Більше, ніж просто табір
Табір не мав бути чимось більшим і не був просто дозвіллям, щоб заповнити час під час канікул. Це був дорогоцінний час зустрічей, спільноти, дружби, яка тільки почалася . Це був час відновлення перерваної ідентичності дітей з України. Їхні особистості пережили багато втрат, і на 7 днів вони змогли знову опинитися вдома. Україна була в самому серці Словаччини. Вони стали її частиною. І діти змогли відкрити для себе ще глибший принцип людяності, який є транснаціональним.
Тільки вдячність може виразити те, що ми пережили. І ми настільки схвильовані, що вже плануємо ще більший, ще більш людиноцентричний табір. І, можливо, наступного разу до українських дітей приєднаються словацькі. Одна з наших аніматорів написала нам після закінчення табору про те, як вона ішла в магазин і побачила на лузі групу українських дітей. Це були наші діти. П’ятеро українських дітей з усієї Братислави, які раніше не знали один одного і зустрівшись у таборі , очевидно, обмінялися номерами телефонів і зустрілися. Це насправді сталий розвиток…… Дружба….
—————-
„Я дуже вдячна за вашу роботу з дітьми. Діти повернулися з табору абсолютно щасливі. Велике Вам спасибі. Я щиро сподіваюся, що діти ще зможуть відвідати ваш чудовий табір“.
„Доброго ранку, дякую всім за чудову компанію. З учорашнього вечора роти не закриваються. Нові знайомства, зустрічі, тощо. По суті, залишилося тільки одне питання – коли буде табір і для нас, мам? Я готова танцювати, ходити в походи, грати в карти і спілкуватися…:)“
„Хочу ще раз подякувати за вечірні листи. Думаю, що участь психолога стала важливою підтримкою для моєї доньки. Також вдячна за добрі слова про наших дітей та українців загалом. Зараз особисто у мене не так багато місць, де я відчуваю підтримку, тому для мене це теж дуже важливо“.
„Ми дуже вдячні за чудовий відпочинок для дітей 🎉, моя донька не хотіла їхати додому і першим питанням було: Коли наступний табір?“
„Для Насті це був перший табір. Їй дуже сподобалося. Вона отримала багато нових вражень. Дякую за фотографії та відео. За👍 щоденний звіт про те, як пройшов день. За увагу та спілкування. 🙏„
„Мені дуже сподобалося грати у футбол, плавати в басейні, ходити в походи, свято Івана Купала, мені все сподобалося і я знайшов тут багато друзів. Іноді мені навіть не хотілося йти грати з аніматорами, але як тільки ми починали грати, я про все забував“. (хлопчик, 11 років)
„Це був чудовий табір, було дуже весело, їжа була смачною. Аніматори були дуже хороші. Були походи в ліс, був басейн. Я навіть плакала на останній дискотеці, там була дуже класна компанія“. (дівчинка, 14 років)
Používame cookies aby sme pre vás zabezpečili ten najlepší zážitok z našich webových stránok. Ak budete pokračovať v používaní tejto stránky budeme predpokladať, že ste s ňou spokojní.Ok